коротити

КОРОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, недок.

1. що. Робити коротшим; укорочувати.

[Явдоха:] А гріх же воно так сердитись, та й негаразд, для усіх негаразд... Все ж то воно на серце ваше сідає, життя коротить (Панас Мирний);

– От і кінець нашим митарствам. Отут, де вже коротив земне життя якийсь раб Божий, вириємо собі печерку (Г. Тарасюк);

Він сильно коротить тексти, часом переписує їх наново, добирає ілюстрації, придумує інтригуючі заголовки та наполягає на оперативному висвітленні скандальних подій (Н. Сняданко).

2. ел. Спричиняти коротке замикання (див. замика́ння) в електричному колі; закорочувати (у 1 знач.).

Зовнішня перевірка всіх рознімів у цьому ланцюгу нічого підозрілого не виявила. А лампочка може так коротити (з Інтернету);

// безос.

У цій схемі десь коротить, бо вибиває струм (з навч. літ.).