короткоголчастий

КОРОТКОГО́ЛЧАСТИЙ, а, е.

Який має короткі голки (у 3, 5 знач.).

Короткоголчасті хвойні рослини мають специфічну вегетацію (з навч. літ.);

Матеріал ілювіального горизонту, як і весь ґрунт, – з короткоголчастими кристалами гіпсу (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me