короткозорий

КОРОТКОЗО́РИЙ, а, е.

1. Який погано бачить на далекій відстані (про очі); близькозорий; протилежне далекозорий (у 1 знач).

Пані Наталя говорила .. притишеним голосом сливе на вухо Варварі, а її ясні короткозорі очі неспокійно тоді блукали (М. Коцюбинський);

Лікар зняв окуляри і подивився на неї своїми прищуреними короткозорими очима (Д. Бедзик);

Слід сподіватися, що його короткозоре око професійно уважніше від багатьох інших присутніх тут очей (Ю. Андрухович);

// Який має цю ваду зору (про людину).

До того ж був [Калиновський] короткозорий, уже через вулицю не міг впізнати людини [людину] (П. Панч);

У Комахи була непропорційно велика голова з опуклинами на чолі, а на м'язистому широкому носі він, надто короткозорий, замість окулярів носив складні лінзи (В. Домонтович);

// у знач. ім. короткозо́рий, рого, ч. Короткозора людина.

Він, як усі короткозорі, задумливо мружив проти сонця .. очі (Ю. Збанацький).

2. перен. Нездатний правильно передбачити, розрахувати; недалекоглядний, непроникливий; протилежне далекозорий (у 2 знач.).

Чесний у душі, ти хочеш шахрувати, – а в тебе виходить незграбно і відштовхує від тебе короткозорих людей (Г. Хоткевич);

Я не така короткозора, як ти, що дивишся і не бачиш, ніби заяць [заєць], з незамкненими очима спиш (Б. Лепкий);

Лунали голоси з низин і з верховин .. А я, сучасності короткозорий син, Котився по життю глухим покотиполем (М. Рильський);

// у знач. ім. короткозо́рий, рого, ч. Недалекоглядна, непрониклива людина.

Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки – у зовнішній красі чи модному платті (Ірина Вільде).