короткозоро

КОРОТКОЗО́РО.

Присл. до короткозо́рий.

Короткозоро мружачи очі, Олена Петрівна схилилася над кліткою (М. Дашкієв);

Заброда короткозоро нахилився над затужавілою малесенькою ранкою праворуч (Микита Чернявський);

Лопатін зняв окуляри, короткозоро примружився (М. Олійник);

// у знач. пред.

Сподіватися, що в більшості людей такі міцні нерви, що їх можна тиснути, як сир, поки не вичавиш сироватку, – це короткозоро (із журн.).