корчмарчук
КОРЧМАРЧУ́К, а́, ч., іст.
Помічник, слуга, учень корчмаря (у 1 знач.); шинкарук.
Корчмарчук розносив напої.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
КОРЧМАРЧУ́К, а́, ч., іст.
Помічник, слуга, учень корчмаря (у 1 знач.); шинкарук.
Корчмарчук розносив напої.