корчмарський
КОРЧМА́РСЬКИЙ, а, е.
1. іст. Прикм. до корчма́р 1; стос. до корчмарства (у 1 знач.).
– Не козацький дух! – гукнув Іван Вогонь. – Корчмарська жила у тебе! (О. Бердник);
Брат лише причісував і пригладжував свою пещену корчмарську борідку, театрально і нарцисично хрускаючи пальцями (С. Процюк).
2. іст. Прикм. до ко́рчма́ 1.
В Андрія голова ходором ходила. Він нікого не бачив навколо себе, тільки тих п'ятдесят крон, що лежали на довгому корчмарському столі (М. Томчаній);
– Але, ви пане голово, говорите це так, наче то ваша партія вже програла на виборах, – де не взявся з баночкою на дьоготь пан Мірча – штатний корчмарський полеміст (Г. Тарасюк);
// Власт. корчмі.
Корчмар запропонував Панасові ослінчик, вкритий грубезною вовняною ковдрою, що увібрала в себе всі корчмарські пахощі разом з вологою (І. Пільгук);
Корчмарська задуха.
3. заст. Який продають таємно, без патенту (про алкогольні напої).
Корчмарська горілка.
Значення в інших словниках
- корчмарський — корчма́рський прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- корчмарський — -а, -е, заст. 1》 Прикм. до корчма. Корчмарський стіл. || Власт. корчмі. 2》 Якого продають таємно, без патенту (про алкогольні напої). Корчмарська горілка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- корчмарський — Корчма́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- корчмарський — КОРЧМА́РСЬКИЙ, а, е, заст. 1. Прикм. до ко́рчма́. Корчмарський стіл; // Власт. корчмі. Корчмарська задуха. 2. Який продають таємно, без патенту (про алкогольні напої). Корчмарська горілка. Словник української мови в 11 томах