1. Словник української мови у 20 томах

корівниця

КОРІВНИ́ЦЯ, і, ж.

Жін. до корівни́к.

Одну дочечку мала, та й ту утеряла [втратила]: із поля робітницю, .. од корів корівницю (Сл. Б. Грінченка);

Була ще тільки сьома година ранку, але в маєтку давно всі були на ногах. Корівниці до корів, конюхи до коней, орендарі до картоплі, кухарка до плити... (Г. Пагутяк);

[Клеопатра:] Я – Звичайна жінка, почуттям підвладна Так само, як корівниця убога, Приставлена до чорної роботи (Борис Тен, пер. з тв. В. Шекспіра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корівниця — корівни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. корівниця — КОРІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до корівни́к. Одну дочечку мала, та й ту утеряла [втратила]: із поля робітницю,.. од корів керівницю (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  3. корівниця — Корівниця, -ці ж. Коровница. Одну дочечку мала, та й ту утеряла: із поля робітницю, од печі топілницю, од коров корівницю. н. п. Словник української мови Грінченка