корівник
КОРІВНИ́К, а́, ч.
Той, хто доглядає або пасе корови.
Сивий старенький корівник Десь на леваді в сопілку, пасучи корови, дударив (О. Влизько);
– Десятий рік я старшим корівником (Остап Вишня).
КОРІ́ВНИК, а, ч.
Приміщення, хлів для великої рогатої худоби; корівня.
Поруч хаток ліпилися крихітні вівчарні, корівники, стояли височенні ожереди сіна (З. Тулуб);
Від корівника Устина несла в дійниці молоко, що смачно пахло (С. Чорнобривець);
Пройшла до корівника зміна доярок, і через кілька хвилин вийшли ті, яких змінили, – втомлені, виснажені непосильною працею (В. Владко);
Павло водив товариша по довжелезних хлівах, де окремо стояли перісті, попелясті й невеличкі бурі корівки .. Казав, що поїде за кордон і розвідає, які там корівники і які породи (М. Циба).
Значення в інших словниках
- корівник — корі́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- корівник — I кор`івник-а, ч. Те саме, що корівня. II корівн`ик-а, ч. Той, хто доглядає корів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- корівник — КОРІ́ВНИК (приміщення для корів), КОРОВА́РНЯ, КОРІ́ВНЯ, ЯЛІВНИ́К (для молодняка). Задуха коров'ячого стійла війнула йому в лице. В корівнику було напівтемно (Григорій Тютюнник); Чути було, як два артезіани дзвенять колесами... Словник синонімів української мови
- корівник — КОРІ́ВНИК, а, ч. Те саме, що корі́вня. Бачив його в корівнику, де він оглядав корів і розмовляв з доярками (Донч., V, 1957, 39). КОРІВНИ́К, а, ч. Той, хто доглядає корів. Словник української мови в 11 томах