1. Словник української мови в 11 томах

корівник

КОРІ́ВНИК, а, ч. Те саме, що корі́вня.

Бачив його в корівнику, де він оглядав корів і розмовляв з доярками (Донч., V, 1957, 39).

КОРІВНИ́К, а, ч. Той, хто доглядає корів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корівник — корі́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. корівник — I кор`івник-а, ч. Те саме, що корівня. II корівн`ик-а, ч. Той, хто доглядає корів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корівник — КОРІВНИ́К, а́, ч. Той, хто доглядає або пасе корови. Сивий старенький корівник Десь на леваді в сопілку, пасучи корови, дударив (О. Влизько); – Десятий рік я старшим корівником (Остап Вишня). КОРІ́ВНИК, а... Словник української мови у 20 томах
  4. корівник — КОРІ́ВНИК (приміщення для корів), КОРОВА́РНЯ, КОРІ́ВНЯ, ЯЛІВНИ́К (для молодняка). Задуха коров'ячого стійла війнула йому в лице. В корівнику було напівтемно (Григорій Тютюнник); Чути було, як два артезіани дзвенять колесами... Словник синонімів української мови