1. Словник української мови у 20 томах

косинчик

КОСИ́НЧИК, а, ч.

Зменш. до коси́нець 1, 4.

Для зручності, а також з метою дотримання правил безпеки молодші школярі на уроці математики використовують невелички косинчики (з навч. літ.);

– Дивлюсь, аж в одному куточку на косинчику чи на поличці ніби образ (І. Нечуй-Левицький);

– Забула сказати тобі: он у косинчику лежить книжка, що вчора передала хутірська жінка (С. Васильченко);

* Образно. Дивився [Ждан] на невеликий косинчик двору і уявляв широкий, безмежний світ (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. косинчик — коси́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. косинчик — -а, ч. Зменш. до косинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. косинчик — КОСИ́НЧИК, а, ч. Зменш. до коси́нець.- Дивлюсь, аж в одному куточку на косинчику чи на поличці ніби образ (Н.-Лев., І, 1956, 596); — Забула сказати тобі: он у косинчику лежить книжка, що вчора передала хутірська жінка (Вас., II, 1959, 296). Словник української мови в 11 томах
  4. косинчик — Коси́нець, -нця м. 1) Треугольникъ. 2) Треугольная полка въ углу комнаты. ум. косинчик. Попід стінами стояли дванадцять стільців, в кутках косі столики, а над ними вгорі косинчики з карнизом на книжки. Левиц. І. 133. Словник української мови Грінченка