косити

КОСИ́ТИ¹, кошу́, ко́сиш, недок.

1. що і без прям. дод. Зрізувати, стинати траву, збіжжя і т. ін. косою, косаркою і т. ін.

Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять (приказка);

– Завтра чоловіки з косами на лан косити овес, а молодиці з серпами панське жито жать! – закричав осавула (І. Нечуй-Левицький);

Допомагав хлопець батькові пасти ягнят, готувати на зиму паливо, косити сіно на луках (О. Бердник);

Дiда турбує одне-єдине: чи я не хочу зiгнати його з чужого облогу, де вiн косив рiпакове бадилля (Р. Андріяшик);

Останніми роками ніхто не косить траву під горбом, бо люди майже не тримають корів (Г. Пагутяк);

* У порівн. Сміх розкотився по хаті, з кутка в куток. Цілі ряди коливались од нього. Сміх косив наче та клав людей в покоси. Пан в постолах! Ха-ха! (М. Коцюбинський).

2. кого, перен. Позбавляти життя; нищити, вбивати.

Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли .. Став людей косити голод, Став в могили їх нести (О. Олесь);

Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! – а сила знову розцвіла (П. Тичина);

Весна тридцять третього року .. Штучний голод косить десятки людей (О. Бердник);

Ходили по землі пророки – Закони Божі на устах.., Ми поважаєм тільки силу І солодко смакуєм гріх. Пророче нас біда косила, Бо слів не шанували їх (В. Багірова);

Люди вмирають з голоду, косить їх моровиця, убивають на війні, а проте, як хтось просить собі смерті, вона не приходить на їхній поклик (Г. Пагутяк);

// безос.

Пішла на людей пошесть та хвороба всяка: різачка та пропасниця, а найбільше – обкладки. Скільки від них дітвори перемерло! .. За малими почало й великих косити: не проходить того дня, щоб двох або трьох не ховали (Панас Мирний).

Заробля́ти (жа́ти, коси́ти і т. ін.) за сніп див. заробля́ти;

(1) Коси́ти на грабки́ – косити косою з грабками.

І косять жито на грабки. Бува, під інший рік, як очерет, уродить (П. Гулак-Артемовський).

КОСИ́ТИ², кошу́, ко́сиш, недок.

1. що, чим. Дивитися, поглядати збоку, скоса; скошувати (очі, погляд).

Кукса підозріло косив запалі очі на вікно (О. Донченко);

Вдивляючись у Кравчука, вона весь час косила оком на його сусіду (В. Собко);

Лiкар одним оком косив на професора. “Що за неймовiрний чоловiк! Весь вiк уникає переслiдувань, а дивiться, що за спокiйнi мудрi очi” (Р. Андріяшик).

2. Бути косим (у 3 знач.).

Олександра Іванівна кинула на мене своїми прекрасними сірими очима. Ліве око косило, але погляд був живий, пронизливий і гарячий (Ю. Смолич);

Він, здавалося, навіть трохи косив, бо, звертаючись до дівчини, дивився кудись повз неї, в простір (В. Козаченко);

В неї був задовгий ніс, криві ноги вгадувалися навіть під довгою спідницею. Одне око помітно косило (А. Кокотюха).

3. на кого – що, чим, перен. Дивитися, поглядати неприязно, вороже.

Неспокійно переступає [дід] з ноги на ногу, косить на бабу сердитими очима (Є. Кравченко);

Тихоня обнюхала свого нового господаря, недовірливо .. косила вогняними очима, бо, окрім гострого скребка і дошкульного батога, іншої ласки не бачила (В. Земляк);

З-під лисячої шапки [вершника] злісно косили очі, в руці недбало погойдувався цупкий канчук (Б. Левін).

4. жарг. За допомогою неправомірних дій ухилятися, звільнятися від чого-небудь; відкошувати (див. відко́шувати²).

Хлопці, що досі косили від армії, оголосили свій осінній призов, щоб захищати Україну (Л. Костенко);

Сам він уже кілька місяців переховувався у друзів, косячи від служби в збройних силах республіки (С. Жадан).

5. під кого – що, жарг. Удавати когось, симулювати щось.

Тільки й чую: добре тобі, ти вільний, у нас от родини, клопоти.., вже ось на пенсію скоро, а ти все косиш під молодого (Ю. Покальчук);

Міліції я нічого не пояснював, косив під дурника (А. Кокотюха);

Петро Степанидович подивився на Шлойму знизу вгору.., як справжній експерт-психіатр на пацієнта, котрий косить під дурочку (О. Ірванець);

Подруги на дачах, завели моду копатися в землі, під село косять (Є. Пашковський);

Він косить під вождя пролетаріату – восени носить кашкета й одяг індустріальної доби, а ще відрощує борідку (А. Дністровий);

Вийшли з аеропорту, сіли до таксівки марки “Амбассадор”. – Косять під антикваріат навіть тут... – пізніше скаже Марла (І. Карпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. косити — коси́ти 1 дієслово недоконаного виду зрізувати коси́ти 2 дієслово недоконаного виду дивитися скоса; бути косооким Орфографічний словник української мови
  2. косити — (траву) тяти, тнути, зрізувати, стинати, о. класти покоси; (- чуму) класти трупом, убивати, нищити. Словник синонімів Караванського
  3. косити — див. нищити Словник синонімів Вусика
  4. косити — [коситие] коушу, косиеш; нак. коси, коус'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. косити — I кошу, косиш, недок., перех. 1》 також без додатка. Зрізувати, стинати траву, збіжжя й т. ін. косою, косаркою тощо. 2》 перен. Позбавляти життя; нищити, вбивати. || безос. II кошу, косиш, недок. і перех. 1》 чим. Дивитися збоку, скоса; скошувати (очі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. косити — коси́ти футб. підставляти ногу (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. косити — (під кого?), -шу, -сиш, недок. Наслідувати когось. А, мабуть, хтось під нас косив і видавав свої тексти за наші! (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
  8. косити — (-шу, -сиш) недок. 1. (від чого, що); мол. Ухилятися від чого-небудь (як правило, від служби в армії). Косити армію. 2. що; шк. Прогулювати уроки. Косити хімію. 3. під кого; мол. Наслідувати когось, намагатись бути схожим на когось. Словник жарґонної лексики української мови
  9. косити — смерть ко́сить / скоси́ла кого. Хто-небудь помирає, гине. Не можна й підвести обличчя до кулеметного щита. У нім є проріз для прицілу, смерть крізь нього нас косила (В. Сосюра). Фразеологічний словник української мови
  10. косити — КОСИ́ТИ (зрізувати траву, хлібні злаки косою, косаркою тощо), СКО́ШУВАТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ) розм. — Док.: скоси́ти, покоси́ти, стя́ти (зітну́ти). Вони дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (І. Словник синонімів української мови
  11. косити — Коси́ти, кошу́, ко́сиш, ко́сять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. косити — КОСИ́ТИ¹, кошу́, ко́сиш, недок., перех. 1. також без додатка. Зрізувати, стинати траву, збіжжя й т. ін. косою, косаркою тощо. Вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили. Носили в пекло на підпал (Котл. Словник української мови в 11 томах
  13. косити — Коси́ти, -шу́, -сиш гл. Косить. Ой там по над яром козак сіно косить. Мет. 17. Словник української мови Грінченка