1. Словник української мови у 20 томах

косище

КОСИ́ЩЕ, а, с.

Збільш. до коса́1.

[Оленка:] Я все було дивуюсь, чого в тих багатих паннів такі здоровецькі косища, неначе в кожної куделя на голові або повісмо конопель (І. Нечуй-Левицький);

Антон вкосив трави у леваді, приволік кошіль, зирк – а теля газету дожовує .. Як уперіщив косищем – теляті аж ноги в колінах підломилися (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. косище — коси́ще іменник середнього роду від: коса́ Орфографічний словник української мови
  2. косище — -а, ж. Збільш. до коса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. косище — КОСИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до коса́¹. [Оленка:] Я все було дивуюсь, чого в тих багатих паннів такі здоровецькі косища, неначе в кожної куделя на голові або повісмо конопель (Н.-Лев., II, 1956, 484). Словник української мови в 11 томах
  4. косище — Косище, -ща с. ув. отъ коса́. Словник української мови Грінченка