косичка
КОСИ́ЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до коси́ця 1.
Тіна, неслухняна, галаслива, нестримана, щодня губить стрічки із своїх .. кучерявих косичок (О. Іваненко);
Хоч було темно, а він дивився на скуйовджену голівку з двома товстими косичками (К. Гриб);
Дівчатко виростало. В товсті косички банти заплітало (І. Жиленко);
Довгу косу одрізали і зоставили невеличкі пацьорочки, завивши їх у густі косички (Панас Мирний);
З-під плоскодонної шапочки, вишитої золотом, спадали змійками на плечі тоненькі косички (Р. Іваничук);
* Образно. У щілину між дверима впала косичка світла (П. Панч).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- косичка — коси́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- косичка — -и, ж. Зменш.-пестл. до косиця 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- косичка — косичка, кошичко дика м’ята Словник застарілих та маловживаних слів
- косичка — КОСИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коси́ця 1. Довгу косу одрізали і зоставили невеличкі пацьорочки, завивши їх у густі косички. (Мирний, IV, 1955, 172); Тіна, неслухняна, галаслива, нестримана, щодня губить стрічки із своїх.. кучерявих косичок (Ів., Таємниця, 1959, 125). Словник української мови в 11 томах
- косичка — Косичка, -ки ж. ум. отъ косиця. Словник української мови Грінченка