1. Словник української мови у 20 томах

косогір

КОСОГІ́Р, го́ру, ч.

Схил гори, горба і т. ін.

Село стояло на косогорі, то все видно, як на тарілці (А. Свидницький);

Старі дуби на косогорі Шумлять під вітром навісним (А. Малишко);

Почалося Залiсся. Облуплене, вилиняле, розкидане на косогорах мiстечко (Р. Андріяшик);

Раптом провалилася земля підо [піді] мною, і покотився я по крутім косогорові, та все швидше й швидше, ніби падав з печі на долівку (В. Дрозд);

Косогір був устелений нетовстим шаром промороженого снігу (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. косогір — косогі́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. косогір — -гору, ч. Схил гори, горба тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. косогір — Косогі́р, -го́ру; -го́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. косогір — КОСОГІ́Р, го́ру, ч. Схил гори, горба тощо. Село стояло на косогорі, то все видно, як на тарілці (Свидн., Люборацькі, 1955, 5); Старі дуби на косогорі Шумлять під вітром навісним (Мал., Любов, 1946, 44). Словник української мови в 11 томах
  5. косогір — Косогір, -го́ру м. Косогоръ. Горілка так і потекла з комір по косогору. ЗОЮР. I. 255. Словник української мови Грінченка