костел
КОСТЕ́Л, КОСТЬО́Л, у, ч.
Римо-католицький храм.
Вона [церква] була вже повернута панством на костел (М. Старицький);
Кальварійський костел увесь горів у рожевім світлі (І. Франко);
За мигтючими озерами біліло якесь село з високою гранчастою баштою костьолу (О. Гончар);
Костел отців Бернардинів збудував на початку XVII віку славний будівничий Павло Римлянин (Ю. Винничук);
Після обіду до костелу хтось прийшов і нашумів. А потім зазвучав орган (С. Андрухович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- костел — косте́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- костел — див. ХРАМ. Словник синонімів Караванського
- костел — [костел] = костьол -лу, м. (ў) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
- костел — див. костьол. Великий тлумачний словник сучасної мови
- костел — КОСТЕ́Л див. костьо́л. Словник української мови в 11 томах
- костел — костел (костьол) (польс. < лат. — фортеця) Католицький храм в Польщі. Назва походить від храму з оборонними функціями. За своїм статусом... Архітектура і монументальне мистецтво
- костел — Костел, -лу м. Костелъ. Словник української мови Грінченка