1. Словник української мови у 20 томах

костити

КОСТИ́ТИ, кощу́, кости́ш, недок., кого, що і без прям. дод., фам.

Дуже лаяти.

Тихон .. і не слуха, як його Стеха і костить, і коренить (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вона кляла на чім світ стоїть і їх, і їх жінок, і їх дітей, і увесь рід костила (Панас Мирний);

– Уже як тільки вона не костила, чого тільки не накликала на його голову! І пранці, і чуму, і чорну віспу (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. костити — Ко́стити: — лаяти, дошкуляти, колоти [10] Словник з творів Івана Франка
  2. костити — кости́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  3. костити — див. ганьбити; лаяти Словник синонімів Вусика
  4. костити — кощу, костиш, недок., перех., фам., рідко. Дуже лаяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. костити — див. корити Словник чужослів Павло Штепа
  6. костити — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. костити — КОСТИ́ТИ, кощу́, кости́ш, недок., перех., фам., рідко. Дуже лаяти. Тихон.. і не слуха, як його Стеха і костить, і коренить (Кв.-Осн., II, 1956, 147); Я, разом з Дмитровою мамою, почав костити Корейського (Минко, Моя Минківка, 1962, 95). Словник української мови в 11 томах