костистий

КОСТИ́СТИЙ, а, е.

1. Який має широкі, великі, випнуті кістки; ширококостий.

Він був високий на зріст, широкий в плечах, костистий, навіть трошки сухорлявий (І. Нечуй-Левицький);

Подовгасте, сильно костисте лице свідчило про енергічну [енергійну] вдачу і сильну волю (І. Франко);

Рудяво-сивий, великий, як костистий старий віл, важко ходить старий граф по кімнатах (В. Винниченко);

Увечері прийшов у казарму якийсь робітник – вилицюватий, костистий, з допитливими очима і твердою ходою (П. Панч);

На землю зійшов [з вертольота] високий костистий чолов'яга в цивільній формі (О. Бердник).

2. Те саме, що кістля́вий 1.

Дід строїть бандуру; пробіг по струнах – І струни говорять в костистих руках, – І старець співа про Богдана (Л. Боровиковський);

Януш Острожський відкидає крісло і люто стукає по столу костистими пальцями (З. Тулуб);

Біла, підперезана тонким плетеним поясом сорочка облягала худе, костисте тіло Сафрона (М. Стельмах);

Чомусь виринув йому з пам'яті Григорій Поліщук, його немислимо худе, костисте обличчя (І. Нижник).

3. Який має багато дрібних кісток.

Характерною ознакою платинової аровани є її дуже костиста голова та досить подовжене тіло, покрите масивною лускою (з наук. літ.).

4. у знач. ім. кости́сті, тих, мн. Інфраклас променеперих риб, осьовий скелет яких складається з двоввігнутих хребців, а череп характеризується сильно вираженим окостенінням.

Деякі види костистих риб, наприклад, лососеві, здатні протягом життя переходити з морів у прісні водойми та навпаки (з наук.-попул. літ.);

Тіло костистих риб укрите шипами та кістковими пластинками, однак у деяких видів тіло без луски (з навч. літ.).