костистий
КОСТИ́СТИЙ, а, е.
1. Який має широкі, великі, випнуті кістки; ширококостий.
Він був високий на зріст, широкий в плечах, костистий, навіть трошки сухорлявий (Н.-Лев., IV, 1956, 41);
Подовгасте, сильно костисте лице свідчило про енергічну вдачу і сильну волю (Фр., III, 1950, 263);
Увечері прийшов у казарму якийсь робітник — вилицюватий, костистий, з допитливими очима і твердою ходою (Панч, Синів.., 1959, 22).
2. Те саме, що кістля́вий 1.
Дід строїть бандуру; пробіг по струнах — І струни говорять в костистих руках,— І старець співа про Богдана (Бор., Тв., 1957, 83);
Януш Острожський відкидає крісло і люто стукає по столу костистими пальцями (Тулуб, Людолови, II, 1957, 216).
3. Який має багато дрібних кісток.
При організації дитячого харчування слід виключити костисті риби (окунь, лящ і т. ін.) (Шк. гігієна, 1954, 96).
Значення в інших словниках
- костистий — кости́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- костистий — -а, -е. 1》 Який має широкі, великі, випнуті кістки; ширококостий. 2》 Те саме, що кістлявий 1). 3》 Який має багато дрібних кісток. Великий тлумачний словник сучасної мови
- костистий — КОСТИ́СТИЙ, а, е. 1. Який має широкі, великі, випнуті кістки; ширококостий. Він був високий на зріст, широкий в плечах, костистий, навіть трошки сухорлявий (І. Словник української мови у 20 томах
- костистий — КІСТЛЯ́ВИЙ (про людину, тварину та частини їхнього тіла — худий, з випнутими кістками), КОСТИ́СТИЙ, КОЩА́ВИЙ, МАСЛАКУВА́ТИЙ, СУХОКО́СТИЙ розм., ХУДОКО́СТИЙ розм.; СУХОРЕ́БРИЙ розм., ХУДОРЕ́БРИЙ розм. (дуже худий, з випнутими ребрами). Словник синонімів української мови