костогриз
КОСТОГРИ́З, а, ч., КОСТОГРИ́ЗА, и, ж.
1. Народна назва кількох хвороб (карієсу, туберкульозу кісток і т. ін.), що вражають і руйнують кістки й зуби людини та хребетних тварин.
У давнину костогриз лікували прополісом та настоянкою з лепехи (із журн.).
2. Те саме, що костолу́за.
Нехай костогризи та сорокопуди черешні об'їдають – він ані не бачить, ані не чує (І. Франко);
Сміюся до сонця, до червоних маків, до крикливих костогризів на самітній [самотній] яблуні серед поля (І. Керницький).
3. заст., зневажл. Бідняк.
Той волоцюга, костогриза ще дитиною тебе зводив! (Ганна Барвінок);
– Що се ти ще кепкуєш із мене, старий костогризе? – силувався крикнути, але тілько пропищав Іван (І. Франко);
– Ступа й жорна – біда чорна. – Де б його костогризу дістати та мила зварити (Б. Харчук).
Значення в інших словниках
- костогриз — костогри́з 1 іменник чоловічого роду хвороба костогри́з 2 іменник чоловічого роду, істота птах костогри́з 3 іменник чоловічого роду, істота бідна людина рідко, зневажл. Орфографічний словник української мови
- костогриз — -а, ч., костогриза, -и, ж. 1》 Народна назва кількох хвороб (карієсу, туберкульозу кісток і. т. ін.), що вражають і руйнують кістки й зуби людини та хребетних тварин. 2》 Те саме, що костолуза. 3》 заст., зневажл. Бідняк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- костогриз — КА́РІЄС, КОСТОГРИ́З (КОСТОГРИ́ЗА), КОСТОЇДА (народні назви). ТУБЕРКУЛЬО́З мед., СУХО́ТИ мн. заст., СУХО́ТКА (СУХІ́ТКА) заст., БУГОРЧА́ТКА заст.; КОСТОГРИ́З (КОСТОЇ́ДА) (народна назва захворювання кісток). Словник синонімів української мови
- костогриз — Костогри́з, -за; -ри́зи, -зів (птах) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- костогриз — КОСТОГРИ́З, а, ч., КОСТОГРИ́ЗА, и, ж. 1. Народна назва кількох хвороб (карієсу, туберкульозу кісток і. т. ін.), що вражають і руйнують кістки й зуби людини та хребетних тварин. 2. Те саме, що костолу́за. Словник української мови в 11 томах
- костогриз — Костогриз, -за м. Птица. Frangilla coccathraustis. Словник української мови Грінченка