1. Словник української мови у 20 томах

костоправ

КОСТОПРА́В, а, ч.

У народній медицині – людина, що вміє виправляти вивихи, правильно складати переламані кістки.

[Гаврило:] Либонь і ребер скількохсь переламано .. Прийдеться по знахарку посилать або й по костоправа! (М. Кропивницький);

Лікували тоді по селах не так лікарі, як ворожбити, костоправи й шептухи (М. Стельмах);

На окремому возі їхав старий князівський знахар і костоправ Гук (В. Малик);

Я пішов назад до бочки з квасом, за якою й досі сидів рідний брат шофера-костоправа (Валерій Шевчук);

// ірон. Про хірурга.

[Ліда:] І де цей костоправ, що примушує вас чекати і так мучитись! (О. Корнійчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. костоправ — костопра́в іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. костоправ — див. ХІРУРГ. Словник синонімів Караванського
  3. костоправ — -а, ч. У народній медицині – людина, що вміє виправляти вивихи або правильно складати переламані кістки. || ірон. Про лікаря-хірурга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. костоправ — КОСТОПРА́В, а, ч. У народній медицині — людина, що вміє виправляти вивихи або правильно складати переламані кістки. [Гаврило:] Либонь і ребер скількохсь переламано.. Прийдеться по знахарку посилать або й по костоправа! (Крон. Словник української мови в 11 томах
  5. костоправ — Костоправ, -ва м. Костоправъ. Подольск. г. Словник української мови Грінченка