1. Словник української мови в 11 томах

костоправ

КОСТОПРА́В, а, ч. У народній медицині — людина, що вміє виправляти вивихи або правильно складати переламані кістки.

[Гаврило:] Либонь і ребер скількохсь переламано.. Прийдеться по знахарку посилать або й по костоправа! (Крон., IV, 1959, 153);

Він був столяром і стельмахом, шевцем і бондарем, човнярем і рибалкою, слюсарем і радіоаматором, ткачем і навіть костоправом (Стельмах, Правда.., 1961, 42);

// ірон. Про лікаря-хірурга.

[Ліда:] І де цей костоправ, що примушує вас чекати і так мучитись! (Корн., І, 1955, 92).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. костоправ — костопра́в іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. костоправ — див. ХІРУРГ. Словник синонімів Караванського
  3. костоправ — -а, ч. У народній медицині – людина, що вміє виправляти вивихи або правильно складати переламані кістки. || ірон. Про лікаря-хірурга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. костоправ — КОСТОПРА́В, а, ч. У народній медицині – людина, що вміє виправляти вивихи, правильно складати переламані кістки. [Гаврило:] Либонь і ребер скількохсь переламано .. Прийдеться по знахарку посилать або й по костоправа! (М. Словник української мови у 20 томах
  5. костоправ — Костоправ, -ва м. Костоправъ. Подольск. г. Словник української мови Грінченка