1. Словник української мови у 20 томах

костричитися

КОСТРИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.

1. тільки 3 ос. Виділяти кострицю й ставати колючим унаслідок цього (про прядиво, волокно).

І прядиво костричиться На терниці (П. Усенко).

2. Те саме, що наїжа́чуватися 1.

Хлопчик чимось був схожий на .. сільських пастушків, у нього так само костричився на голові чуб (Ю. Мушкетик);

* Образно. Прив'язав [Мовчун] віжки до сухого стовпа, що в усі боки костричився кілками для сушіння глечиків (М. Циба).

3. перен., розм. Те саме, що наїжа́чуватися 2, 3.

Генерали все ж на нього подіяли, інакше він би промовчав і не костричився, як горобець у попелі (П. Загребельний);

Хоч як костричилися дівчатка, а переляк зборов і їх (В. Нестайко);

– А що ж би ви хотіли? – раптом костричиться Хома. – Одразу все не впорядкуєш! (Ю. Яновський);

– От бачиш, я правду сказав, а ти вже й накостричилась. І так усякий костричиться, бо .. має в душі такі недомірки чи закапелки, в які не хоче й сонце допустити, не те що когось із правдою (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. костричитися — костри́читися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. костричитися — див. перечити; чванитися Словник синонімів Вусика
  3. костричитися — -чуся, -чишся, недок. 1》 тільки 3 ос. Виділяти кострицю й ставати колючим унаслідок цього (про прядиво, волокно). 2》 перен., розм. Поводитися зарозуміло; гороїжитися, чванитися. 3》 перен., розм. Те саме, що наїжачуватися 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. костричитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  5. костричитися — КОСТРИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. 1. тільки 3 ос. Виділяти кострицю й ставати колючим унаслідок цього (про прядиво, волокно). І прядиво костричиться На терниці (Ус., І сьогодні.., 1957, 45). 2. перен., розм. Поводитися зарозуміло; гороїжитися, чванитися. Словник української мови в 11 томах
  6. костричитися — Костри́читися, -чуся, -чишся гл. Хорохориться, ерошиться. Блоха усе костричиться. Ном. № 2461. Словник української мови Грінченка