коток
КОТО́К¹, тка́, ч., фольк.
1. Те саме, що ко́тик 1.
– Півнику-братику, відчини!.. – Тоток-тоток, не велів коток! (з казки);
* У порівн. І старесенький дідок Тут мурлика, мов коток (Л. Глібов);
Тихий, ніжний сум, як котки, безшумно підходить і треться об серце, муркоче (В. Винниченко);
Коли мати, над колискою схилившись, сумними очима на майбутнього академіка, стомлена, дивиться та: Ой ну, котку, котів два. Сірі, білі обидва... Отакий академік знатиме аромат рідної мови... (Остап Вишня);
– Якимцю, послухай мене, котку! – підлещувалась Зося, – поїдь ти з панною Теодозею в місто і покупи [купи], що нам потрібно до балу (І. Нечуй-Левицький).
2. Назва колискової пісні.
В сповиточку малому ти [муза] співала котка надо мною (Панас Мирний);
Погодувала [мати] вже, стала заколихувати, “котка” стиха співаючи (А. Головко);
– Мамо!.. – покликав раптом матір і сам злякався. – Ти все не спиш? – озвалася. – Співала ж тобі “Котка” (Василь Шевчук);
Співала ж вона “Котка” над тобою. Тулила до серця, навчала казати: “Мамо”! (Л. Костенко);
Примостилася [Тіна] напівлежачи в ліжку й, схилившись над Ярком, тихенько наспівувала йому “котка” (В. Чемерис).
КОТО́К², тка́, ч.
1. Машина з масивним циліндром, що обертається навколо осі, для вирівнювання та вкочування ґрунту, шляхового покриття.
Чорно-бура земля, змішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Олесь Досвітній);
Він розповідав, що дуже цікавиться машинами, але за своє життя бачив лише паровоз, автомобіль, літак та котки, якими утрамбовують шляхи (М. Трублаїні);
Він працював у райцентрі, вминав залізним котком гарячий асфальт (О. Гончар);
* Образно. Дмитру Івановичу враз стало так важко, неначе по душі проїхав дорожній коток (Ю. Мушкетик);
Завдяки “геніальному” військовому керівництву страшний коток війни проїхав нашою землею двічі (з публіц. літ.).
2. Сільськогосподарське знаряддя для ущільнення ґрунту, руйнування ґрунтової кірки.
Звертала [Горленко] пильну увагу .. на роботу борін, котків, культиваторів (Є. Кротевич);
// заст. Кам'яне або бетонне знаряддя для молотьби.
Дехто молотив кам'яними котками, тягаючи їх самотужки по розстелених .. снопах (Ю. Яновський);
Де стукотить коток на золотім гармані.., там в сонячнім меду цвіте платок Оксани (В. Сосюра);
Як багато вмістило життя! Ще ж він застав, як хліб гарманували на токах – молотили кам'яним котком, знаряддям кам'яного віку (О. Гончар);
В нас колись молотили волами .. Утрамбовували тік і забивали посередині добрий пакіл, а потім прив'язані до пакола воли ходили кругом нього й тягали за собою важкий кам'яний коток (І. Білик).
3. техн. Пристрій для намотування дроту, кабелю і т. ін.; котушка.
Маслюк витягає з куща телефонний апарат, коток з дротом (І. Багмут);
Здається, що смиче він той червоний провід не з котка, почепленого на грудях, а з самих грудей (О. Гончар);
Десь там глибоко в нутрощах брами зарипіли котки й шестерні, й важкий зеленавий ланцюг почав спроквола опускатись у воду (І. Білик).
4. Кругла дерев'яна колодка, по якій перекочують важкі предмети.
Вої [воїни] виймали з них [човнів] приготовані ще з Києва волоки – дерев'яні котки (С. Скляренко);
Всіх із сокирами Доброчин кинув рубати колоддя для котків, які треба було підмощувати під ладді [лодії] та дракари, щоб поперекочувати їх суходолом до наступної води (І. Білик).
5. Порожнистий усередині стрижень із кружечками на кінцях для намотування ниток, стрічки і т.ін.
Бронзовий невеличкий коток із залишками ниток знайдено в Ольвії; знахідка датується ІІ–ІІІ ст. н. е. (з наук. літ.);
Учені підрахували, що довжина ДНК однієї хромосоми людини може сягати 5 см, та в клітині вона компактно вкладена й намотана на білки-гістони, як нитка на коток (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- коток — кото́к 1 іменник чоловічого роду, істота котик кото́к 2 іменник чоловічого роду знаряддя Орфографічний словник української мови
- коток — див. коханий Словник синонімів Вусика
- коток — I -тка, ч., фольк. 1》 Те саме, що котик 1). 2》 Назва колискової пісні. II -тка, ч. 1》 Машина з масивним циліндром, що обертається навколо осі, для вирівнювання та вкочування ґрунту, шляхового покриття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коток — 1. навитка, валок 2. це малий кіт Словник чужослів Павло Штепа
- коток — КІТ (свійська тварина родини котячих; самець), КО́ТИК зменш.-пестл., КОТО́К зменш.-пестл. фольк., КОТКО́ зменш.-пестл. фольк. Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (М. Словник синонімів української мови
- коток — Кото́к, котка́; котки́, -кі́в = ко́тик Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коток — КОТО́К¹, тка́, ч., фольк. 1. Та саме, що ко́тик 1. — Півнику-братику, відчини!.. — Тоток-тоток, не велів коток! (Укр.. казки, 1951, 44); *У порівн. І старесенький дідок Тут мурлика, мов коток (Гд., Ви6р., 1957,287). 2. Назва колискової пісні. Словник української мови в 11 томах
- коток — Коток, -тка м. 1) ум. отъ кіт. Сама баба злизала і на котка сказала. Мет. 3. Ой ну люлі, кітку, украв в баби квітку. Мил. 44. 2) Колыбельная пѣсня. Над колискою котка виспівувати. К. Гр. Кв. XXIV. Сяду прясти, повкладавши діток та поприсипавши котками. Словник української мови Грінченка