коток

КІТ (свійська тварина родини котячих; самець), КО́ТИК зменш.-пестл., КОТО́К зменш.-пестл. фольк., КОТКО́ зменш.-пестл. фольк. Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (М. Коцюбинський); — Півнику-братику, відчини!.. — Тоток-тоток, не велів коток! (казка); Танцювали миші По бабиній хаті.. І котко-баламут (П. Чубинський).

КОЛИСКО́ВА (пісня, яку співають, заколисуючи дитину), КОЛИСА́НКА, КОТО́К дит. О північ зимова, о північ казкова! Каганчик мигтить і звучить колискова. Казкові летять по снігах полозянки Під спів, і під сміх, і під плач колисанки (Л. Первомайський); Сама і стеле, і роздягає, і христить, і ще й котка співає, неначе над годовичком (О. Стороженко).

I. КОТО́К (пристрій для намотування дроту, кабелю), КОТУ́ШКА. Здається, що смиче він той червоний провід не з котка, почепленого на грудях, а з самих грудей. Смиче, як закривавлену живу нитку власного нерва (О. Гончар); Біля Білогруда сидів на дні човна зв'язківець і висотував з котушки провід (Ю. Бедзик).

КОТУ́ШКА (порожнистий стрижень перев. з кружечками на кінцях для намотування ниток, стрічки тощо), КОТО́К, ЦІ́ВКА, ШПУ́ЛЬКА, ШПУ́ЛЯ (в швацьких, прядильних, ткацьких верстатах). В темній крамниці попід стінами тяглися заставлені різним крамом полиці — он котушки ниток, он мило, он пряники, цукерки (П. Панч); Коток ниток; Човник і ляда — ткачеві порада; Берди і цівки — ви хліб мій і сіль! (Я. Щоголів); А молодиця вже й шпульку зняла, дивилась — так і не допряла (А. Головко); Серед велетнів-верстатів не побачиш людину без діла. Ткалі швидко замінюють шпулі в човниках, спритно пускають у дію механізми (з газети).