1. Словник української мови у 20 томах

котючий

КОТЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Який котиться (див. коти́тися¹ 1).

Іноді вона [стежка] мені Здається раптом схожа на котючий Клубочок сірий (І. Вирган).

2. Який котить що-небудь.

Лист червонів, жовтів, в'янув і обсипавсь, і котючий вітер низався поміж деревом безлистим (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. котючий — котю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. котючий — див. круглий Словник синонімів Вусика
  3. котючий — -а, -е. 1》 Який котиться (див. котитися I 1)). 2》 Який котить що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. котючий — КОТЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який котиться ( див. коти́тися¹ 1). Іноді вона [стежка] мені Здається раптом схожа на котючий Клубочок сірий (Вирган, В розп. літа, 1959, 203). 2. Який котить що-небудь. Словник української мови в 11 томах
  5. котючий — Котю́чий, -а, -е 1) Легко катящійся. Бач, які котючі гроші — швидко вже й роскотились. — Котючий вітер низався поміж деревом безлистим. МВ. ІІ. 113. 2) Плодовитый (о животныхъ). Словник української мови Грінченка