котючий
КОТЮ́ЧИЙ, а, е.
1. Який котиться ( див. коти́тися¹ 1).
Іноді вона [стежка] мені Здається раптом схожа на котючий Клубочок сірий (Вирган, В розп. літа, 1959, 203).
2. Який котить що-небудь.
Лист червонів, жовтів, в’янув і обсипавсь, і котючий вітер низався поміж деревом безлистим (Вовчок, І, 1955, 203).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- котючий — котю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- котючий — див. круглий Словник синонімів Вусика
- котючий — -а, -е. 1》 Який котиться (див. котитися I 1)). 2》 Який котить що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- котючий — КОТЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який котиться (див. коти́тися¹ 1). Іноді вона [стежка] мені Здається раптом схожа на котючий Клубочок сірий (І. Вирган). 2. Який котить що-небудь. Лист червонів, жовтів, в'янув і обсипавсь, і котючий вітер низався поміж деревом безлистим (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
- котючий — Котю́чий, -а, -е 1) Легко катящійся. Бач, які котючі гроші — швидко вже й роскотились. — Котючий вітер низався поміж деревом безлистим. МВ. ІІ. 113. 2) Плодовитый (о животныхъ). Словник української мови Грінченка