кофій

КО́ФІЙ, ю, ч., розм., заст.

Кава (див. ка́ва¹ 3).

Приїжджі задовольняли свої потреби всякою всячиною: хто гарячим чаєм чи кофієм, а хто смачною стравою (Панас Мирний);

Килина оббігала половину жидівських хат, доки знайшла вершечків до кофію (І. Нечуй-Левицький);

Калниш, обраний знову депутатом, повіз од Коша на подарунки петербурзьким вельможам найкращих коней, верблюдів, рибу, кофій і гроші (А. Кащенко);

Микола кілька разів гостював у своїх братів, їв там і смакував добрі страви панські, кофій пив там, добрі вина куштував (М. Івченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me