1. Словник української мови у 20 томах

коцюбка

КОЦЮ́БКА, и, ж.

Зменш. до коцюба́ 1.

Залізною коцюбкою став [Бальзак] згрібати попіл (Н. Рибак);

Марко підсунув коцюбкою у грубці попіл, одяг батькового військового мундира.., прислухався і тихенько вийшов надвір (К. Гриб);

Притула так само з цікавістю розглядав купку попелу в каміні, приглядався до металевої коцюбки (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коцюбка — коцю́бка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. коцюбка — -и, ж. Зменш. до коцюба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коцюбка — КОЦЮ́БКА, и, ж. Зменш. до коцюба́ 1. Залізною коцюбкою став [Бальзак] згрібати попіл (Рибак, Помилка.., 1956, 81). Словник української мови в 11 томах