коцюбнути
КОЦЮ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. коцю́б і коцю́бнув, ла, ло; недок., розм.
Те саме, що кля́кнути¹ 1; дубіти.
Шинелі погано захищали від холоду, люди коцюбли, але не робили жодного руху, щоб зігрітись (М. Трублаїні);
Вічно на собачому холоді, коцюбнуть руки, здається, навіть кров холоне в жилах (О. Гуреїв);
Довго сидів Ярослав над озеречком, ноги йому зовсім коцюбли в просиненій першими осінніми прихолодками воді (П. Загребельний);
Пальці коцюбли від холоду й сприсали, й Богдан ухопився за гострий край і другою рукою (І. Білик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коцюбнути — коцю́бнути дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- коцюбнути — Клякнути, заклякати; (тверднути) ціпеніти, ДУБІТИ, дерев'яніти. Словник синонімів Караванського
- коцюбнути — див. мерзнути Словник синонімів Вусика
- коцюбнути — -ну, -неш; мин. ч. коцюб, -ла, -ло і коцюбнув, -нула, -нуло; недок., розм. Те саме, що клякнути 1); дубіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коцюбнути — ЗАКЛЯ́КНУТИ (про людину та частину її тіла — утратити від холоду чутливість, рухливість, гнучкість тощо), ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ОКЛЯ́КНУТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ, ЗАДУБІ́ТИ, ЗАКОСТЕНІ́ТИ, ОКОСТЕНІ́ТИ, СКОСТЕНІ́ТИ рідше, ЗАДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ... Словник синонімів української мови
- коцюбнути — КОЦЮ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. коцю́б і коцю́бнув, ла, ло; недок., розм. Те саме, що кля́кнути 1; дубіти. Вічно на собачому холоді, коцюбнуть руки, здається, навіть кров холоне в жилах (Гур., Друзі.. Словник української мови в 11 томах