коч
КОЧ, а, ч., заст.
Вид коляски, фаетона.
Із коча пан мій вилізає І посила за молодим (Т. Шевченко);
На англійськім кочі візник-кацап: Кожух його обсипав іней [іній] білий.., Він ляска батогом (І. Франко);
– Антоні скаже викотити коч, поїду на прохід! – А ми підемо до лісу, – додав граф і глянув на доньку, сина і на доктора (Б. Лепкий);
– Негайно, присланим кочем, під почесною охороною княжих дружинників має вирушити до князя Святослава ігумен Теодосій (Н. Королева).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коч — Коч: — коляска, бричка [11] Словник з творів Івана Франка
- коч — коч іменник чоловічого роду різновид коляски, фаетона арх. Орфографічний словник української мови
- коч — -а, ч., заст. Вид коляски, фаетона. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коч — КОЧ, а, ч., заст. Вид коляски, фаетона. Із коча пан мій вилізає І посила за молодим (Шевч., II, 1953, 94). Словник української мови в 11 томах
- коч — Коч, -ча м. Родъ фаэтона, коляски. Із коча пан мій вилізає і посила за молодим. Шевч. 515. Словник української мови Грінченка