кочення
КО́ЧЕННЯ, КОТІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. коти́ти 1 і коти́тися¹ 1.
Одержано рівняння регресії зміни радіуса кола котіння колеса та тангенса кута нахилу дотичної в точці контакту від положення колісної пари в рейковій колії для різних сполучень профілів коліс і рейок (з наук. літ.);
Для забезпечення чистого кочення обох ведучих коліс зовнішнє колесо має обертатися швидше, ніж внутрішнє (з наук.-техн. літ.);
Силу, що діє з боку опори на тіло, що котиться по ній, називають силою тертя кочення (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кочення — ко́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кочення — -я, с. Дія за знач. котити 1) і котитися I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кочення — КО́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. коти́ти 1 і коти́тися¹ 1. Якщо одне тіло не ковзає, а котиться по іншому, то тертя, що виникає при цьому, називається тертям кочення (Курс фізики, І, 1957, 79). Словник української мови в 11 томах