кочовик
КОЧОВИ́К див. кочови́ки.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кочовик — кочови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кочовик — Кочівник, (у шатрі) шатерник, п! СКИТАЛЬНИК; мн. КОЧОВИКИ, іс. номади. Словник синонімів Караванського
- кочовик — КОЧІВНИ́К (представник кочівного племені, народу), КОЧОВИ́К, НОМА́Д іст. В сиву давнину біля цієї могили таборилися стійбища кочівників (С. Добровольський); Танки вдосвіта палали по туманному полю, як вогнища кочовиків (О. Словник синонімів української мови
- кочовик — Кочови́к, -ка і кочівни́к, -ка́; -ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кочовик — КОЧОВИ́К див. кочовики́. Словник української мови в 11 томах