кошмар

КОШМА́Р, у, ч.

1. Важке, страшне, гнітюче сновидіння.

Кошмар скажений У гарячковім сні, мабуть, Не давить так, як тут у мене (І. Франко);

Іноді просто не віриться, що це дійсність, а так – немов заснув і душить кошмар (А. Головко);

Позаду була безсонна ніч, тривожне кількагодинне забуття з кошмарами на світанку, і важка, як баняк, голова (Г. Тарасюк);

Ранком Мельник прийняв холодний душ, проганяючи нічні кошмари (А. Кокотюха);

Вдень вона завжди була спокійна, і тільки вночі її сон пронизували кошмари (Д. Білий);

* У порівн. Думки виринали тривожні й безладні, як кошмари (З. Тулуб).

2. перен., розм. Що-небудь жахливе, огидне, гнітюче.

Ми пішли до старої хати .. Повіяло кошмарами пониклих руїн (С. Васильченко);

Страшним кошмаром вставала перед ним тюрма (П. Колесник);

Тут не фронт, не війна, вже мирний час, треба забувати про всі ті кошмари, тепер маємо право на людське життя (П. Загребельний);

Те, що побачили посланці Ордену за мить після попередження Майстра, здалося Фанеронові і Янгелю справжнім кошмаром (В. Єшкілєв).

3. у знач. пред., розм. Про вищій ступінь, надмірний прояв чого-небудь (перев. погане, неприємне, жахливе).

Я кажу про страшний, їдкий, сверлячий сморід і... паразітів. Це кошмар..! (В. Винниченко);

Не здумайте завтра на вокзалі мене проводити. Знайомий на вокзалі – це ж кошмар! (В. Підмогильний);

– Відчуття душі – це відчуття єдиного комплексу всіх частин системи. – Кошмар... – Та ні, – сміявся Лігосов (О. Бердник).