кошти

КО́ШТИ, ів, мн. (одн. кошт, у, ч.).

1. Гроші, капітал, матеріальні цінності.

– Чого вже я не робив, як не побивався, скільки й кошту стратив, а все-таки нічого не вдіяв (О. Стороженко);

– Шкода й коштів на шибениці різним гультяям (Леся Українка);

Можна було купити і до нудоти солодкі східні ласощі, але в мецената не завше вистачало на цю розкіш коштів (М. Бажан);

Левко здибав потім якогось благодійника, що на свої кошти утримував студентів-українців (І. Білик);

Кошти на будівництво газоочисних споруд їм відпускали щороку, на, бери, будуй, а хто ті кошти освоює повністю? (О. Гончар).

2. рідко. Те саме, що ви́трати; видатки.

Шумне, легке життє [життя] .. тягло за собою немалий кошт (І. Франко);

Пришліть мені (коли можна – скоріше) таку етнографічну програму.., яку я переглядав у Вас у Криворівні .. Кошти поверну (М. Коцюбинський).

3. у знач. присл. ко́штом. За чийсь рахунок, за чиї-небудь гроші.

Коштом монастирським Плетеницький купує друкарню Балабанів – заведену владикою Гедеоном в його маєтку Стрятині (коло Рогатина) (М. Грушевський);

Коштом земства побудовано шкільні приміщення в Пушкарному та Кириківці (М. Сиротюк);

Музей зведено коштом мецената (з газ.);

// Використовуючи що-небудь; за рахунок чогось.

Акторський склад змінювався постійно коштом припливу нових сил з Києва і Одеси (Ю. Смолич).

4. заст. Забезпечення, постачання.

Торгується [Кузьма Трохимович] і требує [вимагає] багацько: дай йому і кошту, і грошей скільки забажа (Г. Квітка-Основ'яненко).

(1) Вла́сним (свої́м) ко́штом – за власний рахунок, за власні гроші.

Максим заходився своїм коштом усе, що треба, робити (Б. Грінченко);

Ми все будували своїми силами, своїми руками, своїм коштом, не чекаючи на допомогу із закордону (І. Цюпа);

Він сам, своїм власним коштом спече на продаж у театрі пиріжки та пряники (Б. Антоненко-Давидович);

Я мав заощадження, цілком достатні для того, щоб навчатися власним коштом (О. Авраменко, В. Авраменко);

– Я знав, що ви не власним коштом катаєтеся (Люко Дашвар).

○ (2) На ко́шти (на кошт) чиї (чий) у знач. прийм., з род. в. – указує на об'єкт, за рахунок якого досягається певна мета.

Дома пояснили йому, що магістрат прислав віз, і цей вивозив сміття цілий день на кошт Гершка (О. Маковей);

Кожний магнат держить своє військо, скільки спроможеться на свій кошт його держати (І. Огієнко);

Мені, старому, ніяких нагород уже не треба, крім вічної, о котру я Всевишнього в церквах, моїми коштами, на більшу його славу і на утвердження віри нашої святої, благочестивої, побудованих, повсякчасно благаю (Б. Лепкий);

І він, один з найвидатніших, .. був посланий на кошти держави до спільниці в боротьбі з німецькою навалою – до Франції (Олесь Досвітній);

Левко здибав потім якогось благодійника, що на свої кошти утримував студентів-українців (І. Білик).