кояр

КОЯ́Р, а́, ч., заст.

Попона.

Данило Галицький першим увів личини і шкіряні кояри для захисту коней, запозичивши їх від монголів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кояр — Попона Словник застарілих та маловживаних слів