коєць
КО́ЄЦЬ, ко́йця, ч., діал.
Клітка для птахів, кролів і т. ін.
Йдучи ж працювати в садок чи в город, брав [чернець] із собою коєць і привішував його поміж галузками дерев у затінку й біля квітучих рослин, – і соловей веселив старого своїми чудовими співами (Н. Королева).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коєць — ко́єць іменник чоловічого роду клітка для курей діал. Орфографічний словник української мови
- коєць — койця, ч., діал. Клітка для курей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коєць — КУРНИ́К (приміщення для курей), КУРЯ́ТНИК, КО́ЄЦЬ діал. До Романової жінки минулої ночі лисиця в курник добивалась (О. Донченко); Стають дядьки звечора з ґирлиґами на причілку і годинами ждуть, доки звір наблизиться, пробираючись до кошари чи до курятника (О. Гончар). Словник синонімів української мови
- коєць — Ко́єць, ко́йця, в -ці; ко́йці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коєць — КО́ЄЦЬ, ко́йця, ч., діал. Клітка для курей. Словник української мови в 11 томах
- коєць — Ко́єць, ко́йця м. Клѣтка для курей, плетеная или обтянутая сѣткой. ЗЮЗО. І. 288. Словник української мови Грінченка