1. Словник української мови у 20 томах

крадіж

КРАДІ́Ж, дежу́, ч.

Те саме, що краді́жка.

[Князь:] Розбоям, крадежам не дам ширитись (І. Франко);

З шинку не вилазить [Бовкалиха], як чоловіка .. за крадіж у козу посаджено (Ганна Барвінок);

Коли Мустафі донесли про втечу Павлуся та ще про крадіж найкращого коня, він зараз розіслав гінців (А. Чайковський);

Кругом по селах крадіж, і нікого піймати не можна (В. Барка);

Бачить він, що поліція веде .. вісімнадцятилітнього хлопця за крадіж (А. Калин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крадіж — (таємне привласнення чогось чужого) кража, злодійство. Словник синонімів Полюги
  2. крадіж — краді́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. крадіж — Злодійство; (чого) привласнення; (коней) конокрадство; (твору) пляґіят, св. плагіат; (сталий) розкрадання; (викрадення) (літака) запірвання, ф. гоп-стоп. Словник синонімів Караванського
  4. крадіж — -дежу, ч. Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; злодійство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. крадіж — КРАДІ́Ж (таємне привласнення чужих речей, грошей тощо), КРАДІ́ЖКА, ПОКРА́ЖА, КРА́ЖА, ЗЛОДІ́ЙСТВО, ЗЛОДІ́ЙЩИНА розм. Бачить він, що поліція веде межи собою вісімнадцятилітнього хлопця за крадіж (казка); Пшепшинський.. Словник синонімів української мови
  6. крадіж — Краді́ж, -дежу́, -же́ві; -дежі́, -жі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. крадіж — КРАДІ́Ж, дежу́, ч. Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; злодійство. [Князь:] Розбоям, крадежам не дам ширитись (Фр., IX, 1952, 218); З шинку не вилазить [Бовкалиха], як чоловіка.. за крадіж у козу посаджено (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
  8. крадіж — Крадіж, -жу м. Кража, воровство. Словник української мови Грінченка