красило
КРАСИ́ЛО, а, с.
1. заст. Барвник.
У давнину барвники називали красилами (з газ.).
2. діал. Червона фарба.
Та й купили білила, ще й чорного чорнила, червоного красила: дідам бороди білити, хлопцям пояси красити, дівчатам запаски чорнити (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- красило — краси́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- красило — -а, с. 1》 заст. Барвник. 2》 діал. Червона фарба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- красило — КРАСИ́ЛО, а, с. 1. заст. Барвник. 2. діал. Червона фарба. Та й купили білила, ще й чорного чорнила, червоного красила: дідам бороди білити, хлопцям пояси красити, дівчатам запаски чорнити (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- красило — Красило, -ла с. Красная краска. Та й купили білила, ще й чорного чорнила, червоного красила: дідам бороди білити, хлопцям пояси красити, дівчатам запаски чорнити. Грин. III. 95. Ив. 81. Словник української мови Грінченка