красовито

КРАСОВИ́ТО.

Присл. до красови́тий.

В цій старій пам'яті ховалася сила побутових подробиць з минулого, які красовито розгорталися перед зачарованим слухачем (С. Єфремов);

Раптом моє серце тенькнуло, опустилось трохи вниз і радісно завмерло: невдалік од отруйного стебла воронячого ока красовито стоять два близнюки-червоноголовці (М. Стельмах);

Розквiтла [Тоня], красовито вирiвнялась дiвочим станом, налилася тугенькими груденятами (О. Гончар).