кратний

КРА́ТНИЙ, а, е.

1. мат. Який ділиться на яке-небудь число без остачі.

Для спрощення податкових розрахунків застосовується заокруглення показників рівня інфляції до найближчого значення натурального ряду цифр, кратного п'яти (з наук. літ.);

Будь-яке натуральне число, яке ділиться на дане натуральне число, називають кратним цьому числу (з навч. літ.);

// у знач. ім. кра́тне, ного, с. Ціле число, що ділиться на інше без залишку.

Кожне натуральне число має безліч кратних, найменшим із яких є саме це число (з навч. літ.);

Першокласники мали записати кратні однозначних чисел (із журн.).

2. Більший у кілька разів; кількаразовий.

Правилами користування бібліотечним фондом може передбачатися кратне покриття шкоди у зв'язку із втратою, знищенням, пошкодженням або розкраданням книг, документів, інших носіїв інформації (з наук. літ.).

△ (1) Найме́нше спі́льне кра́тне, мат. – найменше число, що ділиться на всі інші числа без остачі.

Щоб знайти найменше спільне кратне двох чисел, можна кожне з них розкласти на прості множники і розклад одного з чисел помножити на ті множники іншого числа, яких немас в розкладі першого (з навч. літ.);

Якщо одне із чисел ділиться на інше, то більше з них є найменшим спільним кратним цих чисел (з навч. літ.).