крекнути

КРЕ́КНУТИ¹, ну, неш, док.

Однокр. до кректа́ти.

Спочатку Семен хотів випити маленькими ковточками.., але не втерпів і вихилив цілу разом і хрипко-голосно крекнув: “а-а-а”! (Леся Українка);

Здоровкаючись з Куликом.., Оленчук жартома так здавив йому долоню, що той аж крекнув (О. Гончар);

Та зітхне [Панас], та потилицю почухає, та крекне, та тоді вже й видасть оте своє: “Ну, ото теє...” – та й по всьому (І. Андрусяк);

Крекнув десь селезень (О. Донченко);

Жаба плигає з латаття, голосно крекнувши (Є. Пашковський).

КРЕ́КНУТИ², ну, неш, док., інформ., розм.

Зламати захист ліцензійної комп'ютерної програми.

Я уже крекнув новий софт (І. Карпа);

Пошукайте назву програми в Інтернеті, там знайдете і як скачати її, і як крекнути (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me