1. Словник української мови у 20 томах

креміння

КРЕМІ́ННЯ, я, с.

Збірн. до кре́мінь 2.

З того часу заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Панас Мирний);

Всипана кремінням дорога спускалася між двох вигонів (І. Микитенко);

Камені будуть тобі подушкою, спатимеш на піску й кремінні, житимеш у пітьмі (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. креміння — кремі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. креміння — -я, с. Збірн. до кремінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. креміння — Кремі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. креміння — КРЕМІ́ННЯ, я, с. Збірн. до кре́мінь. З того часу заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Мирний, II, 1954, 83); Всипана кремінням дорога спускалася між двох вигонів (Мик., II, 1957, 243). Словник української мови в 11 томах
  5. креміння — Кремі́ння, -ня с. соб. отъ кре́мінь. Я маю вельми дорогий крам: шпильки і голки, креміння і люльки. Макс. (1849). 70. Словник української мови Грінченка