кремінний

КРЕМІ́ННИЙ, а, е.

1. Який утворився з кременю внаслідок дії певних природних умов.

Ой там за горою та за кремінною Не по правді жиє чоловік з жоною (І. Франко);

// Зробл. з кременю.

В неї [царівни] зуби міцніші від зубців кремінних в серпочка (Леся Українка);

Давид виймає з кишені обкусаний кремінний наконечник стріли (М. Стельмах);

Камінний, кремінний, залізний – мені поставав ти [Львів] із замкових круч (В. Стус);

Сироватка зі старою кремінною рушницею в руках став до вікна (Ю. Мушкетик).

2. Те саме, що кремени́стий 1, 2.

Ой, вихожу сам я на дорогу, Шлях кремінний сріблом криє мла (М. Старицький);

– Це кварцит. Оце й є він та кремінна порода, що має в собі чимало заліза, – проказав Огей (Олесь Досвітній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

кремінний — кремі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
кремінний — КРЕМЕНИСТИЙ; (укритий камінням) КАМ'ЯНИСТИЙ; (характер) твердий. Словник синонімів Караванського
кремінний — див. твердий Словник синонімів Вусика
кремінний — -а, -е. 1》 Який утворився з кременю завдяки природним умовам; кам'яний (у 1 знач.). || Зробл. з кременю. 2》 Те саме, що кременистий 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
кремінний — КАМ'ЯНИ́СТИЙ (на якому або в якому багато каміння), КАМЕНИ́СТИЙ (КАМЕНЯ́СТИЙ), КАМ'ЯНИ́Й, КАМІ́ННИЙ, КРЕМЕНИ́СТИЙ, КРЕМ'ЯНИ́СТИЙ, КРЕМ'ЯНИ́Й, КРЕМІ́ННИЙ, СКЕ́ЛЬНИЙ, СКЕЛЬОВИ́Й (який складається з твердих гірських порід). Земля була мерзла, кам'яниста (З. Словник синонімів української мови
кремінний — Кремі́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кремінний — КРЕМІ́ННИЙ, а, е. 1. Який утворився з кременю завдяки природним умовам; кам’яний (у 1 знач.). Ой там за горою та за кремінною Не по правді жиє чоловік з жоною (Фр., IX, 1952, 93); // Зробл. з кременю. Словник української мови в 11 томах
кремінний — Кремінний, -а, -е Кремневый. Ой ти, горо кремінная! Мет. 37. Словник української мови Грінченка