1. Словник української мови у 20 томах

кремінець

КРЕМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

Зменш. до кре́мінь 2.

Пісок просівають, щоб у ньому не було кремінців, які не розтоплюються, коли вариться скло (Д. Бузько);

Тоді здобуто огневий пристрій; до кремінця притулено дрібну матерочку, висушену і вим'яту в попелі (В. Барка);

Дід Семен .. заходився вибивати огонь з кремінця (М. Стельмах);

Земля під ногами була суха, червоняста, і нам частенько траплялись кремінці (В. Близнець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кремінець — креміне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кремінець — -нця, ч. Зменш. до кремінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кремінець — Креміне́ць, -мінця́; -мінці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кремінець — КРЕМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до кре́мінь. Дід Семен.. заходився вибивати огонь з кремінця (Стельмах, Правда.., 1961, 47). Словник української мови в 11 томах
  5. кремінець — Кремінець, -нця́ м. ум. отъ кре́мінь. Словник української мови Грінченка