1. Словник української мови в 11 томах

кремінець

КРЕМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до кре́мінь.

Дід Семен.. заходився вибивати огонь з кремінця (Стельмах, Правда.., 1961, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кремінець — креміне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кремінець — -нця, ч. Зменш. до кремінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кремінець — КРЕМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до кре́мінь 2. Пісок просівають, щоб у ньому не було кремінців, які не розтоплюються, коли вариться скло (Д. Бузько); Тоді здобуто огневий пристрій; до кремінця притулено дрібну матерочку, висушену і вим'яту в попелі (В. Словник української мови у 20 томах
  4. кремінець — Креміне́ць, -мінця́; -мінці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кремінець — Кремінець, -нця́ м. ум. отъ кре́мінь. Словник української мови Грінченка