1. Словник української мови у 20 томах

кривдно

КРИ́ВДНО, пред.

1. Про відчуття кимсь кривди, досади, жалю.

– Я свого не подарую .. Для мене буде вже надто кривдно.., – говорив Мотуз (І. Нечуй-Левицький);

Бабі було так кривдно. Не дають молочка... (М. Коцюбинський);

[Ярослав:] Іриночко .. Було й тобі, напевно, часом кривдно, Терпів і я твої свавільства злі (І. Кочерга);

– Але ж кривдно, – зітхає Пахуцький, – що знехтувано любов'ю, тим більше, коли ти – воїн, коли ти за таких, як вона, щомиті ризикуєш життям (Є. Доломан).

2. Те саме, що доса́дно 1.

Кривдно посміхнувся в пітьмі Крутояр (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кривдно — кри́вдно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. кривдно — присудк. сл. Про відчуття кимось кривди, досади, жалю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кривдно — КРИ́ВДНО, присудк. сл. Про відчуття кимось кривди, досади, жалю. — Я свого не подарую.. Для мене буде вже надто кривдно..,— говорив Мотуз (Н.-Лев., IV, 1956, 224); Бабі було так кривдно. Не дають молочка… (Коцюб., II, 1955, 272); [Ярослав:] Іриночко.. Словник української мови в 11 томах
  4. кривдно — Кри́вдно нар. Несправедливо, обидно. Е, братці, так на мене кривдно: у мене п'ятеро дітей, а стіки землі мені даєте. Канев. у. Словник української мови Грінченка