кривдниця
КРИ́ВДНИЦЯ, і, ж.
Жін. до кри́вдник.
Перед нею стояла кривдниця, зла розлучниця! (Ю. Смолич);
Присіла [Стефа] .. й вичікувально уп'ялася очима в свою згорьовану кривдницю (І. Андрусяк);
До поліції звернулася жінка, яка попросила покарати її подругу. Зі слів потерпілої, її кривдниця виманила в неї значну суму грошей (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кривдниця — кри́вдниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кривдниця — -і. Жін. до кривдник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кривдниця — КРИ́ВДНИЦЯ, і, ж. Жін. до кри́вдник. Перед нею стояла кривдниця, зла розлучниця! (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 135). Словник української мови в 11 томах