1. Словник української мови в 11 томах

кривдниця

КРИ́ВДНИЦЯ, і, ж. Жін. до кри́вдник.

Перед нею стояла кривдниця, зла розлучниця! (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 135).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кривдниця — кри́вдниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кривдниця — -і. Жін. до кривдник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кривдниця — КРИ́ВДНИЦЯ, і, ж. Жін. до кри́вдник. Перед нею стояла кривдниця, зла розлучниця! (Ю. Смолич); Присіла [Стефа] .. й вичікувально уп'ялася очима в свою згорьовану кривдницю (І. Андрусяк); До поліції звернулася жінка, яка попросила покарати її подругу. Словник української мови у 20 томах