кривитися
КРИВИ́ТИСЯ, кривлю́ся, кри́вишся; мн. кри́вляться; недок.
1. Ставати кривим; викривлятися (у 1 знач.), згинатися.
А ти, дубе, кріпись.., Не хились, не кривись (С. Руданський);
// Утрачати симетричність; схилятися набік, перекошуватися.
Валя підвелася .. Плечі її трохи кривилися (Г. Епік);
Її немилосердно трясло на возi, вiд незвички вона корчилась i кривилась на кожнiй вибоїнi (Б. Антоненко-Давидович).
2. з чого, перен. Робити гримаси, виражаючи незадоволення, презирство, а також від болю і т. ін.
Тітка кривилась і потиху нарікала на “дармоїдів” (І. Франко);
Юзя не кривилась, не хлипала по-дитячому (Леся Українка);
Начальник стояв ззаду, морщився, кривився, шморгав носом, затуляючись хусточкою (С. Васильченко);
Кривилася теща, подаючи до столу чужі миски та полумиски (Ю. Збанацький);
Вікторія кривилася, але терпляче переносила біль (А. Хижняк);
Я ходив по кiмнатi й кривився, нiби проковтнув недокурок (Р. Андріяшик);
Федір кривився з болю, розтулив рота, хапаючи ротом повітря (Валерій Шевчук).
3. з кого, над ким. Те саме, що передра́жнювати 1; перекривляти (у 2 знач.).
Смішно ж було дивитися .. на Остапа: так часто кривиться .. хлопець над своїм дужим товаришем (Панас Мирний);
Балабуха .. мав таку природню міну в устах, неначе кривився з кого, закопиливши спідню губу (І. Нечуй-Левицький);
Сергєєв записав щось, іронічно кривлячись, і поставив нове запитання (І. Багряний).
◇ (1) Криви́тися / скриви́тися як середа́ на п'я́тницю – виражати незадоволення, образу і т. ін.
Він не вперше .. намагався приховати перед товаришами свою огиду до горілки. – Не кривись як середа на п'ятницю! – гукали товариші (М. Ю. Тарновський);
– Михльо собі голову ламати буде, як тебе від лихої дороги уберегти?.. І не кривись мені як середа на п'ятницю... (І. Нижник);
Раз Олеся наготувала такого борщу, що Балабуха вхопив ложку в рот, скривився як середа на п'ятницю, й більше й ложки не вмочив (І. Нечуй-Левицький);
Сів я на землю і скрививсь як середа на п'ятницю. Якби Яви не було, заплакав би (В. Нестайко).
Значення в інших словниках
- кривитися — криви́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- кривитися — Викривлятися, зап. перекошуватися; (з болю) корчитися, скривлятися; (на виду) кривити губи <�уста>; (з кого) перекривляти <�передражнювати> кого. Словник синонімів Караванського
- кривитися — див. гидувати; сердитися Словник синонімів Вусика
- кривитися — [криевитиес'а] -иеўл'ус'а, -ивиес':а, -ивиец':а, -иўл'ац':а; нак. -вис'а, -в'іц':а Орфоепічний словник української мови
- кривитися — кривлюся, кривишся; мн. кривляться; недок. 1》 Ставати кривим; викривлятися (у 1 знач.), згинатися. || Утрачати симетричний вигляд; схилятися набік, перекошуватися. 2》 перен. Робити гримаси, виражаючи невдоволення, презирство, а також від болю тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кривитися — КРИВИ́ТИСЯ (ставати кривим, згинатися), ВИКРИВЛЯ́ТИСЯ, СКРИ́ВЛЮВАТИСЯ (СКРИВЛЯ́ТИСЯ), КОЦЮ́РБИТИСЯ розм. (дуже гнутися, скручуватися). — Док.: скриви́тися, ви́кривитися, скоцю́рбитися. Словник синонімів української мови
- кривитися — КРИВИ́ТИСЯ, кривлю́ся, кри́вишся; мн. кри́вляться; недок. 1. Ставати кривим; викривлятися (у 1 знач.), згинатися. А ти, дубе, кріпись… Не хились, не кривись (Рудан., Тв., 1956, 60); // Утрачати симетричний вигляд; схилятися набік, перекошуватися. Словник української мови в 11 томах
- кривитися — Криви́тися, -влю́ся, -вишся гл. 1) Искривляться. Чобіт привиться. 2) Кривиться, дѣлать гримасу. Матері, батьки кривились. Мкр. Н. 35. Хто п'є, тон кривиться; кому не дають, той дивиться. Ном. № 11493. Словник української мови Грінченка