кривичі
КРИ́ВИЧІ, ів, мн. (одн. кри́вич, а, ч.).
Давнє східнослов'янське плем'я, що жило у верхів'ях Дніпра, Західної Двіни та Волги.
В Новгороді .. запанували варяги, вони брали дань з північних слов'янських і фінських племен: новгородських слов'ян, кривичів, мері (М. Грушевський);
Невдовзі вся сотня кривичів .. напинила коней і почала розсідлувати (І. Білик);
Кривичі та інші погані .. не відали закону Божого, а самі творили для себе закон (В. Чемерис).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Кривичі — Кри́вичі множинний іменник населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- кривичі — -ів, мн. (одн. кривич, -а, ч.). Давнє східнослов'янське плем'я, що жило у верхів'ях Дніпра, Західної Двіни та Волги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кривичі — КРИВИЧІ́, ів, мн. (одн. кри́вич, а, ч.). Давнє східнослов’янське плем’я, що жило у верхів’ях Дніпра, Західної Двіни та Волги. У поході 907... Словник української мови в 11 томах